Василь Стус (1938-1985) – український поет і прозаїк, літературознавець, правозахисник. Представник руху шістдесятників. Поет рідкісного таланту, який обрав долю борця. Із 47-ми років життя 13  провів у радянських слідчих ізоляторах, карцерах, камерах-одиночках, мордовських таборах, на Колимі, на каторжній роботі в шахті. Народився 6 січня 1938 року у селі Рахнівка на Вінниччині. Був наймолодшою четвертою  дитиною в родині. Коли Василю було три роки, батьки перевезли його до міста  Сталіно (нині Донецьк). Василь Стус добре вчився і закінчив школу із медаллю у 16 років. Одразу поїхав до Києва подавати документи на журналістику.

Однак йому відмовили, бо виявився «занадто малим» за віком. На факультет української філології педагогічного інституту у Сталіно його зарахували без вступних іспитів. Шкільна медаль давала таку пільгу. У студентські роки працює в бібліотеці, закінчивши навчання, викладає українську мову та літературу в Горлівській школі, опісля ще два роки служить в армії на Уралі. Під час навчання та служби починає писати свої вірші. У 1959 році його перші роботи опубліковані у «Літературній газеті». У 1963 році вступає до аспірантури Інституту літератури ім. Шевченка, з якої згодом виключений через участь у протесті на прем'єрі фільму С. Параджанова «Тіні забутих предків». Автор заробляє на життя, працюючи в історичному архіві, згодом — на шахті, залізниці, будівництві, в метро. Його перші збірки «Круговерть» та «Зимові дерева» відхилені видавництвами. Літературна діяльність поета, критичні оцінки режиму і протести проти порушення прав людини спричинили перший арешт у 1972 році. Стус усе своє життя виступав за збереження та розвиток української культури.

Звільнили Стуса у 1979 році, але його погляди після цього не змінилися. Василь Стус направляв відкриті листи до Спілки письменників та центральних партійних органів, в яких критикував тоталітарну радянську систему, спрямовану на порушення та знищення прав і свобод людини в СРСР. Його поезії друкують у самвидаві або за кордоном. Збірка «Зимові дерева» побачила світ у Брюсселі. Вже через рік його знову затримали та засудили до 10 років в'язниці та п'яти років заслання. На жодному з судилищ Стус не зрадив ні друзів, ні Україну, ні своїх поглядів.Він рік просів в одиночній камері. Наприкінці серпня 1985-го в карцері Стус оголосив голодування, і за тиждень, у ніч з 3 на 4 вересня, помер. Поховали поета на табірному цвинтарі у селі Борисово Чусовського району Пермської області. У листопаді 1989 року Стуса перепоховали в Києві на Байковому кладовищі.

У 1990 році Пленум Верховного суду УРСР і судова колегія по кримінальних справах Верховного Суду УРСР посмертно реабілітували поета. 26 листопада 2005 року йому посмертно присвоїли звання Герой України з удостоєнням ордена Держави.

Внесок Василя Стуса в розвиток української державності важко переоцінити, адже за свої ідеї він зрештою поплатився життям через неодноразові арешти, перебування в засланні й таборах

Заборонений, проте не зломлений ,непохитний та незламний. Оспіваний та заборонений. Справжній син свого народу й відчайдушний його захисник. Людина, що пережила стільки випробувань, які підточили б силу богів. Але не силу волі Василя Стуса. Упродовж тривалого часу вилучена з літературного життя, сьогодні поезія Василя Стуса (1938–1985) повертається до читачів, її публікують газети й журнали, народжуються пісні на вірші поета, його твори входять до сценічних вистав. Творчість митця є помітним явищем української та світової літератури

Вірші Василя Стуса не лише відзначаються ліричністю та мелодійністю, вони — справжня світова спадщина, голос протесту, символ боротьби, а в їхній основі — усвідомлення внутрішньої свободи. Василь Стус — український поет, прозаїк, літературознавець, перекладач, правозахисник. Народився 1938 року на Вінниччині. Після закінчення школи вступає на історико- літературний факультет Донецького педінституту. У студентські роки працює в бібліотеці, закінчивши навчання, викладає українську мову та літературу в Горлівській школі, опісля ще два роки служить в армії на Уралі. Під час навчання та служби починає писати свої вірші. У 1959 році його перші роботи опубліковані у «Літературній газеті». У 1963 році вступає до аспірантури Інституту літератури ім. Шевченка, з якої згодом виключений через участь у протесті на прем'єрі фільму С. Параджанова «Тіні забутих предків». Автор заробляє на життя, працюючи в історичному архіві, згодом — на шахті, залізниці, будівництві, в метро. Його перші збірки «Круговерть» та «Зимові дерева» відхилені видавництвами. Літературна діяльність поета, критичні оцінки режиму і протести проти порушення прав людини спричинили перший арешт у 1972 році. Внесок Василя Стуса в розвиток української державності важко переоцінити, адже за свої ідеї він зрештою поплатився життям через неодноразові арешти, перебування в засланні й таборах. Василь Стус — активний представник руху шістдесятників, а його творчість має непересічну вагу для сучасності. Книги Василя Стуса тривалий час належали до категорії забороненої літератури й не публікувалися. Автор ніколи не переставав творити, багато віршів написані та знищені в таборах, проте деякі з них вдалося зберегти. Однак видати книжки Стуса стало можливо лише на початку 1990-х років.